Особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  Колегія суддів Судової палати в цивільних справах ВСУ, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 1 до Особи 2 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування і встановлення факту родинних стосунків, за касаційною скаргою Особи 2 на рішення Приморського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2007 р. й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2007 р., встановила наступне. Обставини справи У січні 2007 р. позивачка звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що помер її брат – Особа 3, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини будинку, і зазначила, що вона в установлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, однак із такою ж заявою звернувся й відповідач, який є сином Особи 3 і її племінником.  Указувала, що за життя Особи 3 відповідач понад 14 років не надавав Особі 3 ніякої допомоги, хоча той був інвалідом другої групи й потребував такої допомоги. Вона піклувалася про брата, забезпечувала всім необхідним для нормального життя, а саме: меблями, побутовою технікою, одягом, взуттям, допомагала грошима на обладнання й ремонт будинку. Просила усунути відповідача від права на спадкування після смерті Особи 3 й визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/2 частину згаданого будинку. Рішенням Приморського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2007 р., позов Особи 1 задоволено. Установлено факт, що Особа 1, яка народилася в м. Маріуполі, є рідною сестрою Особи 3. Усунено Особу 2 від права на спадкування після смерті Особи 3, який помер. Визнано за Особою 1 право на 1/2 частину будинку в порядку спадкування після смерті Особи 3. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 судових витрат 81 грн. У поданій до ВСУ касаційній скарзі Особа 2 просить скасувати рішення Приморського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2007 р., ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2007 р. й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Суд встановив Задовольняючи вимоги Особи 1 про усунення Особи 2, сина спадкодавця, від права на спадкування за законом після смерті батька, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що Особа 2 не піклувався про батька, який, на думку суду, перебував у безпорадному стані: не відвідував його й не надавав допомоги, якої той потребував за станом здоров’я, і належного матеріального забезпечення. Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України має встановити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги й факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво й потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку й допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Крім того, підлягало з’ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу. Усупереч вимогам ст.ст. 213–215 ЦПК України суд цих обставин не встановив і не вказав у рішенні доведеність фактів безпорадного стану спадкодавця, його потреби в отриманні допомоги від сина (який проживав у іншому місті) за умови надання йому, за висновком суду, допомоги сестрою й племінницею й ухилення відповідача від надання допомоги батьку, ураховуючи, що за змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності згаданих фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Суд ухвалив Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах ВСУ ухвалила: касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково; рішення Приморського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2007 р. й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2007 р. в частині усунення Особи 2 від права на спадкування, визнання за Особою 1 права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування, скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Коментар фахівця   «Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог»  Марина СЕМЕНОВА,
директор ПП «ЮФ «Семенова і Партнери» (м. Севастополь): – Цією ухвалою ВСУ передав справу на новий розгляд, оскільки судами першої й апеляційної інстанції не були з’ясовані наступні обставини: 1) факт перебування спадкодавця (Особа 3) в безпорадному стані; 2) факт ухилення спадкоємця (Особа 2) від надання допомоги батьку; 3) чи мав потребу спадкодавець (Особа 3) в отриманні допомоги від сина за умови, що допомога спадкодавцеві надавалася сестрою (Особа 1) і племінницею. Вважаю, що правомірність висновків ВСУ про необхідність повернення справи на новий розгляд викликає сумнів. Як випливає з тексту самої ухвали, судами першої й апеляційної інстанцій було встановлено, що син спадкодавця понад 14 років не надавав йому жодної допомоги, хоча спадкодавець був інвалідом другої групи й потребував допомоги. Усі дії, пов’язані із забезпеченням нормального існування спадкодавця здійснювала його сестра. Такі висновки були зроблені судами на підставі доказів, наданих позивачкою (Особа 1), і з пояснень сторін у справі. Відповідно до вимог ст. 60 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач мав можливість надати докази, які спростовували факт ухилення його від надання допомоги спадкодавцеві, а також докази, які підтверджували, що спадкодавець не потребував допомоги третіх осіб. Із тексту ухвали виходить, що належні докази, які спростовують вимоги позивачки, відповідачем надані не були. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі пояснень сторін і наявних в матеріалах справи документів, тобто тих доказів, які були надані сторонами й підтверджували правильність позиції позивачки. Крім того, викликає сумнів необхідність з’ясування питання, чи мав потребу спадкодавець у отриманні допомоги від сина за умови, що допомога спадкодавцеві надавалася сестрою й племінницею. Вимогами ч. 5 ст. 1224 ЦК України прямо передбачено, що особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимогами ч. 1 ст. 172 СК України передбачено, що дитина зобов’язана піклуватися про батьків, виявляти турботу й надавати їм допомогу. Зі змісту цих статей абсолютно очевидно, що син спадкодавця зобов’язаний був піклуватися про нього незалежно від того, чи надавалася допомога іншими особами, чи ні. За таких обставин суд першої й апеляційної інстанції вивчив всі питання, які мають істотне значення для розгляду справи й дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача (Особа 1) відповідно до вимог ЦК України та ЦПК України.

Правовий тиждень #43(116), 21 октября 2008