Директор ЮФ «АС Консалтинг» Андрій ЦВЄТКОВ: – Першим позитивом цього Закону є його існування. Адже законодавство України в питаннях регулювання діяльності АТ і обігу їх акцій давно потребувало вдосконалення й хоч якоїсь адаптації до міжнародно-правових норм. До позитиву також можна віднести: 1) нормативне закріплення поняття кумулятивного голосування й порядок його проведення, що надає можливість міноритарним акціонерам бути представленими в органах управління АТ; 2) врегулювання процедури проведення Зборів акціонерів, якщо АТ має лише одного акціонера; 3) законодавче врегулювання процедури придбання значного (10% і більше) і контрольного пакету (50% і більше) простих акцій товариства, а також процедури визначення вартості акцій товариства, які викуповуються у міноритарних акціонерів самим товариством або акціонерами, які володіють контрольним пакетом акцій АТ; 4) визначення порядку вчинення АТ значних правочинів і правочинів, до вчинення яких є заінтересованість. Хотілося б звернути увагу на сумнівні аспекти, закріплені в Розділі ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення», де передбачено, що «закриті акціонерні товариства, створені до набрання чинності цим Законом, провадять свою діяльність відповідно до ЗУ «Про господарські товариства». Перехідними положеннями передбачено скасування через 5 років положень ЗУ «Про господарські товариства», які стосуються регулювання лише ВАТ. На нашу думку, це може призвести до ускладнень, оскільки різний підхід законодавця до регулювання закритих і відкритих АТ й існування одночасно двох законів створить проблеми при правозастосуванні.
Директор ЮФ «Семенова і партнери» Марина СЕМЕНОВА: – До ухвалення Закону порядок створення, діяльності й ліквідації АТ, правовий статус акціонерів визначалися кількома нормативними актами (ЗУ «Про господарські товариства», ЦК України, ГК України, ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу»), у яких одні й ті ж відносини регулювалися по-різному. Ухвалення окремого спеціального нормативного акту, який чітко регулюватиме відносини, які виникають у процесі діяльності АТ, є подією, яка сприятиме розвитку підприємництва й економіки України загалом, допоможе усунути прогалини, які існують у сфері корпоративного права, і сприятиме розвитку корпоративних правовідносин в Україні. У Законі врегульовані основні питання – заснування АТ, порядок і способи формування капіталу товариства, порядок проведення, компетенція загальних зборів товариства. Одним із основних принципів, закладених у Законі, є захист прав акціонерів. Але не можна не звернути увагу на норми, які перешкоджають створенню й розвитку АТ, наприклад, обмеження кількості учасників приватного АТ (не більше 100 акціонерів), обов’язок акціонерів при створенні товариства сплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій, значний розмір статутного капіталу товариства. Необхідно відзначити, що кожен проект закону визначав новий розмір статутного капіталу АТ, більшість законопроектів передбачали часткову оплату акцій при створенні АТ і встановлювали термін, протягом якого акціонер мав повністю викупити свої акції, тому можна зробити висновок, що питання про доцільність значного розміру статутного капіталу й терміни викупу акцій є досить гострими й актуальними. Закон має ряд неточностей, які можуть викликати подвійне тлумачення й призвести до проблем у правозастосовчій практиці. Статтею 3 Закону передбачено, що «акціонери, які не повністю сплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов’язаннями товариства в межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій», проте можливість не повністю сплатити акції для акціонерів не передбачена. Пункт 14 ч. 2 ст. 33 Закону визначає, що до виняткової компетенції загальних зборів АТ належить прийняття рішення про форму існування акцій, при цьому в ст. 22 Закону прямо вказано, що акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Хотілося б відзначити, що Перехідними положеннями Закону передбачено внесення змін до чинних нормативних актів, які регулюють відносини, пов’язані з діяльністю АТ. На мій погляд, доцільнішим є виключення таких норм з ГК України, ЦК України, ЗУ «Про господарські товариства», оскільки всі необхідні норми міститимуться в спеціальному законі, яким є ЗУ «Про акціонерні товариства».
Керуючий партнер «Адвокатського бюро Гутгарца» Дмитро ГУТГАРЦ: – Не маю сумнівів, що ЗУ «Про акціонерні товариства» після набуття ним чинності позитивно впливатиме на розвиток корпоративних відносин в Україні. Цей закон є результатом більш ніж десятирічної праці фахівців з корпоративного права й увібрав не лише теоретичні, але й практичні знання, отримані за роки застосування законодавства, яке регулювало в Україні діяльність акціонерних товариств. Закон носить досить загальний і поверховий характер у питаннях створення й діяльності АТ, що спричиняє незахищеність акціонерів і АТ від неправомірних дій з боку суб’єктів недружнього поглинання. Щоправда, він досить детально регламентує порядок створення АТ, порядок проведення загальних зборів акціонерів, у тому числі порядок скликання, зміст повідомлення, порядок реєстрації акціонерів, процедуру підрахунку голосів акціонерів, порядок ведення й оформлення протоколів загальних зборів акціонерів. Закон досить докладно регламентує діяльність інших органів АТ – наглядової ради, виконавчого органу АТ, ревізійної комісії. Закон значно підвищує роль ДКЦПФР як контролюючого органу: наприклад, Держкомісія одержує право призначити свого представника для нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням і підбиттям його підсумків (ч. 4 ст. 40 Закону) або право на звернення до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства при винесенні нею рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій внаслідок порушення процедури створення АТ. Звичайно, при втіленні нового закону в життя будуть виявлені його вади, які законодавцю слід буде усувати. Проте на деякі норми Закону слід звернути увагу вже сьогодні, оскільки потенційно вони несуть загрозу можливості порушення прав акціонерів АТ. Зокрема, це норми, які відсилають до статуту АТ (щодо наявності переважного права акціонерів приватного АТ і приватного АТ при продажу акцій іншими акціонерами цього товариства). Виходячи з норм ч. 2 ст. 7 Закону, таке право може бути передбачено статутом АТ, а може й не передбачатися, що фактично позбавляє акціонерів і товариство такого права й може спричинити все те ж недружнє поглинання АТ. Інша норма, яка може бути використана для порушення прав акціонерів АТ, закладена в ч. 1 ст. 35 Закону. АТ, кількість акціонерів якого не перевищує 1000 осіб, лише повідомляє письмово «у спосіб, передбачений статутом» кожного акціонера про майбутні загальні збори, не друкуючи повідомлення в ЗМІ. Отже, якщо статутом не передбачено, що таке повідомлення надсилається акціонеру рекомендованим листом або кур’єром, або іншим способом, який має підтвердження вручення, є ризик, що акціонера не буде належним чином і в належний час повідомлено про майбутні загальні збори, адже простий лист може виявитися «втраченим» поштою.
Адвокат АФ «Головань і Партнери» Артем СУЛЬЖЕНКО: – Принциповою новелою закону про АТ, яка спрямована на підвищення транспарентності в корпоративних відносинах, є поділ товариств на приватні (з обмеженням кількості акціонерів 100 особами) і публічні (з обов’язком пройти процедуру лістингу й залишатися в біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі). Проте це нововведення не підкріплене правовими засобами для практичної реалізації. Багато приписів Закону зберігають status quo у відносинах акціонер-товариство-держава, деякі мають декларативний характер. Прозорість, яка декларується Законом, не може бути самоціллю, а лише засобом підвищення інвестиційної привабливості акціонерних товариств. У Законі не вирішена проблема правового захисту індивідуальних інтересів міноритарних акціонерів, на яку звернув увагу КСУ в справі про охоронюваний законом інтерес. Закон майже не містить положень стосовно дивідендної політики; кумулятивне голосування, яке запроваджується Законом, фактично допускає міноритарних акціонерів лише до представництва в органах управління товариства. Практично Закон надав таким акціонерам лише право в деяких випадках вимагати викупу акцій товариством або мажоритарними акціонерами. Складається враження, що законодавець стимулює інвесторів забирати з акціонерних товариств гроші, а не вкладати їх. За таких умов інвестиційно цікавими й надалі будуть лише такі пакети акцій, які дозволятимуть одноосібно керувати товариством. Дрібні ж так і не стануть привабливими об’єктами розміщення капіталу, а тому будуть легкою здобиччю недобросовісних учасників ринку. Мажоритарним акціонерам Закон також не дав гарантій від зловживань із боку міноритарних акціонерів і непідконтрольних органів управління. Визначаючи контроль як володіння 50% і більше акцій, Закон знизив кворум загальних зборів до 6%. Тож маємо певну кількість товариств із двома власниками контрольних пакетів, а ще більше – таких, де власник контрольного пакету не зможе провести загальні збори. Наявна внутрішня неузгодженість Закону, зокрема відсутність чіткості в розмежуванні виключної компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Можемо лише здогадуватися, хто отримає від цього зиск. До набрання Законом чинності залишається ще кілька місяців, які законодавець має плідно використати, інакше Закон ризикує не мати очікуваного ефекту, а залишитися змінами заради змін.
Партнер ЮФ «Юрзовнішсервіс» Ганна ЦІРАТ: – Безумовно, прийняття ЗУ «Про акціонерні товариства» сприятиме розвитку корпоративних відносин, оскільки новий закон врегулював дуже багато процедурних питань, які не були врегульовані ЗУ «Про господарські товариства». Проте неможливо сказати, що закон відповідає очікуванням суспільства щодо якості такого врегулювання. На мою думку, новий закон можна назвати законом-процедурою. Дуже ретельно виписані статті порядку заснування товариства, компетенції загальних зборів і наглядової ради, порядку проведення засідань цих органів. Очевидно, що така детальність сприятиме зменшенню кількості спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів або наглядової ради, їх компетенції й порядку зібрання. Ще більше такому зменшенню сприятиме встановлення строку, у який можливо оскаржити рішення загальних зборів акціонерів. Загалом спорів щодо порядку скликання, компетенції й визнання недійсними рішень органів АТ в 2006 р. від числа загальних було розглянуто 7,6%, а в першій половині 2007 р. – понад 20%. Отже, завдяки новому закону можна очікувати, що в 2009 р. кількість спорів не збільшуватиметься. Ретельність норм про компетенцію загальних зборів і наглядової ради не сприяла уникненню протиріч із ст. 9 ЗУ «Про національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», який передбачає, що рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно загальними зборами. За новим законом, це питання віднесено до виключної компетенції наглядової ради. І наявність такого протиріччя буде залишатися підставою для судових спорів у ході ведення рейдерських атак. Багато статей розглядають діяльність виконавчого органу. Проте відповідальність посадових осіб органів АТ визначена дуже загально, отже притягти до відповідальності посадову особу за нанесення збитків акціонерному товариству буде так само важко, як і зараз. До позитивних положень закону я віднесла б віднесення до виключної компетенції загальних зборів обов’язку затвердження принципів корпоративного управління товариством і необхідність додержання цих принципів виконавчим органом товариства. На жаль, перехідними положеннями передбачене обов’язкове застосування всіх норм закону протягом 5 років. На мою думку, занадто тривалий термін. Вітаю прийняття норм порядку проблем по реалізації права вільного розпорядження акціями мінорітаріями в деяких товариствах.
Юрист ЮФ «Magisters» Олег МАЛЬСЬКИЙ: – Можна впевнено стверджувати, що нещодавно прийнятий закон про АТ кардинально змінює систему корпоративного управління в АТ у кращу сторону. Цей закон відображає тенденції світової практики й передбачає нові механізми, які використовуються в США або ЄС: публічні компанії, акції яких поширюються серед великої кількості акціонерів, мають регулюватися окремо, і вимоги до них і захист акціонерів мають бути значно вищими, ніж до інших товариств. Основними новелами закону є покращений захист міноритарних акціонерів: повідомлення про консолідацію понад 10% акцій у певної групи; можливість виходу шляхом продажу акцій по ринковій ціні при незгоді із значним правочином, зміною статутного капіталу чи купівлею певною групою понад 50% акцій; обрання спостережної ради, якій надані повноваження обрання виконавчого органу шляхом кумулятивного голосування, що, у свою чергу, дає можливість навіть міноритарним акціонерам мати свого представника в спостережній раді; приведення акцій виключно в електронну форму й проведення зборів лише за місцем реєстрації товариства. Із точки зору корпоративного управління й контролю за активами й фінансами нововведеннями є наступні положення: 1) менеджмент підприємства фактично може затвердити й самостійно провести угоду на суму, яка не перевищує 10% вартості активів товариства; 2) на суму між 10-25% від вартості активів угода має бути схвалена спостережною радою; 3) якщо ж сума угоди становить 25-50%, то її схвалення проводиться загальними зборами акціонерів і приймається простою більшістю голосів; 4) однак якщо сума угоди перевищує 50% вартості активів підприємства, то угода затверджується 3/4 голосів загальної кількості акціонерів на загальних зборах; 5) введена вимога схвалення угод із зацікавленістю з пов’язаними особами спостережною радою або ж загальними зборами акціонерів. Щодо недоліків нового закону, то вже на початковому етапі аналізу їх досить багато. Законодавець, напевно, спеціально залишив прогалини для заповнення їх практикою. Ці питання варто вирішувати шляхом роз’яснень комісії цінних паперів і судової влади. Для повноцінного використання закону необхідна бездоганна робота фондового ринку. Інакше втрачається зміст публічного товариства й багатьох механізмів роботи. Окрім того, закон може створити проблеми з фінансуванням для потенційних інвесторів. З огляду на необхідність обов’язкової пропозиції на викуп міноритарія при покупці понад 50%, інвестор фактично повинен мати фінансування, достатнє для покупки 100% акцій. Незрозуміло, що робити акціонерам, у яких товариство не може викупити акцій через відсутність фінансування, однак повинно це зробити. Оцінка акцій і встановлення їх ринкової ціни теж може викликати велику кількість запитань. Також новий закон не до кінця розібрався з трудовими проблемами (звільнення менеджменту). Із однієї сторони, закон передбачає можливість звільнення членів виконавчого органу або спостережної ради (якщо такі знаходяться в трудових відносинах) за рішенням загальних зборів акціонерів. З іншої сторони, зміни не були внесені до кодексу законів про працю, який передбачає досить обмежену кількість підстав для звільнення.
Старший юрист ЮФ «Spenser & Kauffmann» Руслан ШЕВЧУК: – У новому ЗУ «Про акціонерні товариства» зроблено суттєвій крок вперед у встановленні балансу як між інтересами мажоритарних і міноритарних акціонерів, так і керівництвом акціонерних товариств. Закон значно звужує можливості й механізми рейдерських атак, а також захищає права інвесторів АТ. Позитивним у Законі є, наприклад, запровадження прозорого механізму придбання як значного (10% і більше) так і контрольного (50% і більше) пакету акцій. Якщо особа має намір придбати значний пакет акцій, вона має розкрити інформацію про це заздалегідь (не пізніше ніж за 30 днів до дати такого придбання) шляхом письмового сповіщення АТ і оприлюднення відповідної інформації шляхом подання повідомлення доДКЦПФР, біржі, а також опублікування в офіційному друкованому виданні. Відтепер за загальним правилом особа (особи), яка (які) придбали контрольний пакет акцій АТ, протягом 20 днів із дня такого придбання зобов’язана(і) запропонувати всім акціонерам цього АТ, які володіють простими акціями, викупити їхні акції. Таким чином, існуючі акціонери матимуть можливість вжити адекватних заходів, пов’язаних із появою нового інвестора. При складанні статуту приватного АТ Закон надає свободу щодо застосування або незастосування до акціонерів цього АТ норм переважного права на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами АТ. Якщо така процедура передбачена статутом, то Закон передбачає чіткий механізм реалізації акціонерами переважного права. При цьому переважне право на придбання акцій інших акціонерів у приватному АТ виключається тільки у двох випадках: коли акції передаються в спадщину або в результаті правонаступництва. Така варіативність норм є позитивним кроком у розвитку корпоративних відносин. Але закон має і недоліки, пов’язані з радикальністю окремих норм, недосконалістю деяких процедур і половинчастістю певних положень. Це стосується вимог обов’язкового лістингу акціонерних товариств і вимог імперативного переходу до бездокументарної форми існування акцій. Враховуючи значну кількість бюрократичних процедур і технічних труднощів, встановлені Законом перехідні періоди для приведення документів компанії у відповідність із Законом можуть виявитися недостатніми, і значна кількість АТ і їх акціонерів опиняться поза законом. Прийняття нового Закону однозначно є якісно новим кроком вперед у розвитку корпоративних відносин. Звичайно, практичне впровадження новели такого рівня потребуватиме часу на її осмислення й доопрацювання, а також координації зусиль усіх учасників корпоративних відносин.
Партнер ЮФ «Саєнко Харенко» Денис СЕРДЮК: – ЗУ «Про акціонерні товариства» визначає порядок створення, діяльності, припинення АТ, їх правовий статус, права і обов’язки акціонерів. Слід зазначити, що новий Закон залишає за спеціальним законодавством пріоритет при регулюванні особливостей фінансових установ, державних АТ, товариств із державними й комунальними корпоративними правами в капіталі, а також приватизаційних процесів. Одним із основних питань для українських АТ, особливо тих, у чиєму капіталі наявні іноземні інвестиції, є угоди між акціонерами. У міжнародній практиці такі угоди використовуються досить широко для врегулювання взаємин між акціонерами в питаннях управління компанією, розподілу відповідальності… Раніше така концепція була незнайома українському праву (окрім засновницького договору й договору купівлі-продажу акцій), тому такі угоди отримували не завжди позитивну оцінку вітчизняних судів. Новий закон передбачає можливість укладання угод між акціонерами. В Україні публічно відомо про ряд корпоративних конфліктів, одним із проявів яких є неявка акціонерів на збори акціонерів і таким чином створення неможливості їх проведення, зважаючи на відсутність кворуму. Раніше реального інструменту примусу акціонерів до участі в зборах не було. Зараз створена можливість для його імплементації. Також судові спори виникали довкола непублічної скупки акцій і спроб здобуття контролю над АТ (одна з таких суперечок дійшла навіть до КСУ). Новим законом введено механізм надання публічності намірам придбати 10% і більше акцій компанії. Крім того, новий Закон містить ряд цікавих новацій: механізм кумулятивного голосування, право вимагати обов’язкового викупу акцій – що має сприяти розвитку в Україні цивілізованих корпоративних відносин. Закон вносить багато позитивних змін в правове поле України. Це і блок норм, направлених на боротьбу з рейдерством (що разом із змінами до ГПК України створює міцний ґрунт для протидії зловживанням у корпоративній сфері), і захист прав акціонерів, і створення загальної комплексності у регулюванні діяльності акціонерних товариств. Але є питання, на які АТ не зможуть знайти відповіді в Законі. Наприклад, про які біржі (лише про вітчизняні або ж і про зарубіжні) йдеться у вимозі до публічних АТ пройти процедуру лістингу й залишатися в реєстрі хоч би однієї біржі, а також укладати договори купівлі-продажу акцій лише на тій біржі, на якій підприємство пройшло лістинг? Що буде з акціями, випущеними в документарній формі, якщо АТ не переведе їх в бездокументну до набуття чинності норми нового Закону, що акції існують виключно в бездокументній формі? Чекатимемо уточнень в новому законі або пояснень державних органів.
Юрист ЮФ «Лавринович і Партнери» Дмитро ЧИБІСОВ: – ЗУ «Про акціонерні товариства» № 514-VI має набрати чинності 30 квітня 2009 р., однак лише для АТ, зареєстрованих після цього. Інші АТ, створені до набрання чинності Закону, мають адаптаційний період до 30 жовтня 2010 р., після закінчення якого мають привести свої статути й інші внутрішні положення у відповідність до Закону. Прикінцеві положення пояснюють: якщо АТ не виконає цю вимогу, то акціонер має право після закінчення зазначеного строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність до Закону. Також Законом детально пояснені права й обов’язки акціонерів, порядок виплати дивідендів і деякі питання корпоративного управління. Закон уточнює, що статут АТ має містити дані про порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів, інші питання, тощо. Закон гарантує, що дивіденди мають бути виплачені виключно в грошовій формі не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Серед позитивів – Закон не дозволяє товариствам продавати акції за номінальну вартість, як це було раніше. На відміну від старих правил, ст. 35 Закону передбачає, що повідомлення про щорічні збори має бути розіслане за 30 днів до проведення (замість 45). Крім того, важливим доповненням є те, що пропозиції до порядку денного вносяться не за 30, а 20 днів до проведення зборів, причому пропозиції акціонерів, які є власниками 5% або більше простих акцій, підлягають обов’язковому включенню до порядку денного загальних зборів. Оскарження акціонером до суду рішення АТ про відмову включення його пропозицій до порядку денного не зупиняє проведення загальних зборів, що є позитивним кроком у боротьбі з рейдерством. На жаль, Закон не відповідає європейським стандартам у цій сфері й насамперед Директивам 68/151/ЄЕС та 77/91/ЄЕС. Не зовсім зрозуміло й положення Закону про привілейовані акції, за яким АТ може надати власникам привілейованих акцій необґрунтовано великі можливості при голосуванні й розподілі прибутку, нівелюючи права власників простих акцій. Можна зробити висновок, що, по-перше: Закон справді вносить уточнення до існуючого законодавства, з’ясовує деякі питання стосовно прав і обов’язків акціонерів, частково покращує становище міноритаріїв. По-друге, не зрозуміло, чому саме європейські стандарти у сфері АТ не були відображені в Законі, хоча євроінтеграція визнана державним пріоритетом. По-третє, питання рейдерства й засобів боротьби з цим явищем хоча й частково відображаються в Законі, але не можуть бути прийняті як достатні, а тому й неефективні.
Старший менеджер KPMG в Україні Аліса ДУБРОВА: – ЗУ «Про акціонерні товариства» вже став предметом дискусій і обговорень і серед науковців, і серед юристів-практиків. Очікується, що цей Закон стане ефективним засобом захисту інтересів міноритарних акціонерів, боротьби проти рейдерства, а також вирішить інші актуальні питання в процесі створення та діяльності АТ. Але, мабуть, робити висновки про рівень ефективності правового регулювання суспільних відносин у рамках цього законодавчого акту ще зарано, адже висновки залежатимуть від регулятивної діяльності Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку й практики тлумачення його положень органами судової влади. ДКЦПФР протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону має розробити й прийняти підзаконні нормативно-правові акти, передбачені Законом, а їх, за різними оцінкам, налічується від 14 до 20. Закон передбачає перехід України до західної моделі АТ. Відповідно до Закону акціонерні товариства поділятимуться на приватні – з кількістю акціонерів до 100 і можливістю лише приватного розміщення акцій, і публічні – які можуть здійснювати публічне й приватне розміщення акцій, із кількістю акціонерів понад 100. Такий поділ відповідає сьогоднішньому – на закриті й відкриті. Прогресивним кроком є перехід до акцій виключно в бездокументарній формі. Крім того, відповідно до ст. 29 Закону статутом товариства може бути передбачена можливість укладення між акціонерами договору, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов’язки (у тому числі обов’язок участі в загальних зборах) і передбачається відповідальність за їх недотримання. Також Закон детальніше регулює порядок створення й діяльності наглядової ради АТ. На жаль залишилися в силі окремі архаїчні положення: вимоги опублікування повідомлення про проведення загальних зборів, про додаткову емісію акцій тощо в офіційному друкованому органі. Публікація в офіційному друкованому органі спричиняє додаткові видатки з боку товариства, а доцільність і ефективність такої публікації викликають певні сумніви. Але в будь-якому випадку, прийняття цього Закону є прогресивним кроком для оптимізації правового регулювання АТ.
Старший юрист АК «Правочин» Сергій ДЗЮБЕНКО: – Прийняття ЗУ «Про акціонерні товариства» є важливим внеском у розвиток корпоративних відносин в Україні. Чинний із 1991 р. ЗУ «Про господарські товариства» (зі змінами й доповненнями) сьогодні не дозволяє ефективно регулювати питання, які виникають у процесі корпоративного управління, і породжує корпоративні конфлікти і зловживання, які шкодять як інтересам акціонерів, так і позитивному інвестиційному іміджу України. Прийнятий ЗУ «Про акціонерні товариства» спрямований на захист прав акціонерів від можливих порушень за рахунок зміни процедур проведення зборів акціонерів, визначення вичерпних підстав недопущення акціонерів до участі в зборах, введення вимоги щодо місця проведення зборів акціонерів, встановлення скороченого строку оскарження рішень загальних зборів (3 місяці з дня прийняття), запровадження бездокументарної форми обігу акцій і голосування на загальних зборах виключно бюлетенями за підписом кожного з акціонерів; виключена можливість передачі акцій шляхом дарування; встановлене переважне право акціонерів на придбання акцій додаткової емісії, що виключить можливість зменшення частки акціонерів у статутному фонді або розмивання часток. Прийнятий Закон дозволить покращити ефективність управління товариством за рахунок скорочення строків персонального повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів, розподілу повноважень між органами управління товариством. На мою думку, про недоліки Закону можна буде говорити після набрання ним чинності. Проте вже зараз можна відзначити як недолік норми окремих положень Закону, наприклад, заміна закритих і відкритих акціонерних товариств на публічні й приватні й вимоги ст. 3 Закону до зазначення в назві товариства його типу. Зрозуміло, що для діючих акціонерних товариств зміна назви створить незручності й спричинить додаткові витрати, пов’язані не лише із внесенням змін до статутних і реєстраційних документів, але й зі змінами (переоформленням) дозвільних документів на ведення господарської діяльності (наприклад, ліцензії: ст. 16 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачає, що однією з підстав переоформлення ліцензії є зміна найменування юридичної особи, причому наслідком непереоформлення ліцензії у встановлений строк є її недійсність), заміна печаток і бланків товариства, інформування контрагентів про такі зміни й інші дії. Також норми Закону не передбачають правових наслідків при неприведенні статутів і внутрішніх положень раніше створених АТ у відповідність до норм цього Закону. Це може створити ситуацію, коли в Україні існуватимуть як приватні й публічні товариства, так і закриті й відкриті, причому правового регулювання останніх не буде з жовтня 2010 р. (у зв’язку із втратою чинності ст. 1–49 ЗУ «Про господарські товариства»). Недоліком слід назвати й залишення кворуму загальних зборів на рівні 60% зареєстрованих акціонерів, що дозволить маніпулювати проведенням загальних зборів. Про це положення Закону останнім часом велося чимало розмов і дискусій, проте норма залишилася фактично в тому вигляді, якою була в ЗУ «Про господарські товариства».
Адвокат АО «Волков Козьяков і Партнери» Леся КОВТУН: – Передбачаємо, що після набрання чинності Законом не виникне забагато колізійних питань, оскільки законом вносяться зміни до чинних ключових актів законодавства, що застосовуються до діяльності АТ, та Законом визначено, що інші нормативно-правові акти діятимуть в частині, що не суперечитиме Закону. Разом з цим, Закон посилається на низку питань, які наразі чинним законодавством не врегульовані, тому вже зараз можна говорити про його певні слабкі місця. Так, наразі відсутня методика для визначення експертної оцінки акцій. Проте Закон містить посилання на ринкову ціну акцій, що має визначатись шляхом проведення незалежної оцінки. Звичайно, можна буде знайти експерта, яки погодиться провести таку оцінку, але інше питання чи буде така оцінка відповідати дійсності. Наступним є питання щодо способу оцінки акцій під час обов’язкового викупу власником контрольного пакету. Справа в тому, що Закон не зобов’язує ані наглядову раду, ані власника контрольного пакету акцій замовляти незалежну оцінку та у пропозиції щодо викупу вказувати вартість, визначену саме в такий спосіб. Також, під час ліквідації АТ проблемним питанням може стати порядок визначення вартості майна товариства. У чинні редакції ЗУ «Про господарські товариства» йдеться про визначення останньої шляхом незалежної оцінки. Закон такої вимоги не містить та передбачає, що порядок ліквідації визначається загальними зборами АТ. Ми не виключаємо, що принаймні з цих питань слід очікувати хвилі спорів. Разом з цим, Закон чітко визначає компетенцію органів управління АТ, порядок здійснення акціонерами своїх корпоративних прав, детально визначає порядок скликання загальних зборів АТ. Теоретично, це має сприяти впорядкуванню взаємовідносин між акціонерами та у їх взаємовідносинах з АТ. Але доки Закон не пройде «обкатку» практикою, дискусія про його недоліки чи переваги є лише дискусією.
Партнер «ЮК «Старчук Плачинда та партнери» Євген СТАРЧУК: – На цей закон чекали дуже давно. На багатьох конференціях доповідачі наголошували на необхідності врегулювання питань корпоративного управління акціонерними товариствами спеціальним законом, у тому числі й для протидії рейдерським захопленням. Новелою закону є введення понять публічного й приватного АТ замість відкритого й закритого, зберігаючи, по суті, їх зміст. При цьому, якщо в приватному АТ кількість акціонерів перевищує 100 осіб, воно має бути перетворене на публічне. Важливим кроком є також детальніша регламентація переважного права купівлі акцій, порушення якого сьогодні досить розповсюджене. Раніше процедури відчуження акцій мали бути детально розписані в статуті, тепер для захисту своїх прав можна посилатися на норми закону, які мають вищу силу. Закон детально регламентує процедуру створення АТ, що, звичайно, полегшить її усвідомлення для акціонерів новостворюваних АТ і дасть змогу оспорити порушення такої процедури. Однак невдалою залишається конструкція про необхідність ліквідації АТ при невідповідності розміру чистих активів мінімальному розміру статутного капіталу впродовж десяти місяців. В умовах світової кризи й нестабільності нашої економіки загалом дотримання такої норми може призвести до значної кількості банкрутств. Вважаємо, що прийняття рішення про ліквідацію може бути доречним лише при стійкій неспроможності виконувати взяті на себе зобов’язання. Якщо ж АТ зі зменшеною вартістю активів продовжує нормально функціонувати, то припинення його діяльності є взагалі безглуздим. Позитивним у новому законі є обов’язок письмово повідомити кожного кредитора про зменшення розміру статутного капіталу, що, безумовно, сприяє захисту інтересів кредиторів. Хоча було б доцільно повідомляти не тільки кредиторів, але й поточних контрагентів. Важливою є ст. 24 закону, яка регламентує особливості обігу акцій, посилює гарантії захисту прав акціонерів і зменшує можливості для рейдерів. Стаття 28, яка встановлює відповідальність посадових осіб АТ за порушення прав працівників-акціонерів є, звичайно, прогресивною, але через відсутність процедури її реалізації не може бути практично застосована. Дуже детально в новому законі визначені процедури діяльності загальних зборів (повідомлення про їх проведення, прийняття рішень, кворум та ін.), неврегульованість яких призводила до порушення прав міноритарних акціонерів і рейдерських атак на підприємства. Новий закон, хоч і не унеможливлює махінації при проведенні загальних зборів, але вже набагато серйозніше регламентує цю процедуру, створюючи можливість оскарження акціонерами її порушення. Фактично статті закону про органи й процедури АТ можуть бути просто відображені в статутах новостворюваних АТ, що дасть змогу акціонерам детальніше ознайомитися зі своїми правами й обов’язками. Новелою закону є терміни «значний правочин» і «правочин, щодо якого є заінтересованість» (хоча з точки зору лексикології правильніше було б написати «зацікавленість), які встановлюють додаткові вимоги до підписання угод, наслідком яких можуть стати значні зміни в АТ, або які вчинюються в інтересах одного з акціонерів чи посадової особи. Дуже важливою нормою є закріплення обов’язків зберігати певні види документів АТ і надання доступу до них акціонерам. На цю норму чекали досить давно, і законодавці не підвели. Можливість ознайомлюватися з документами й робити з них копії дасть змогу акціонерам самостійно виявляти порушення прав і звертатися до повноважних органів. Однак крім позитивних моментів, є й негативні. По-перше, є певне дублювання й невідповідності новому закону статей 1-49 ЗУ «Про господарські товариства», яке буде усунуте лише через два роки. По-друге, поняття афілійованих суб’єктів використовується в антимонопольному й податковому законодавстві, і використана там конструкція відрізняється від тієї, яка зазначена в законі. Це знову призведе до неоднозначності застосування терміну. І все ж таки прийняття цього закону вирішить багато проблем, які не давали змоги ефективно використовувати таку організаційно-правову форму, як АТ. Будемо сподіватися, що ця редакція закону не остання, а подальші зміни призведуть до встановлення в державі прозорих корпоративних відносин.
Юрист МЮК «INTEGRITES» Неоніла ШИШАК: – Основною проблемою, що перешкоджала розвитку корпоративних відносин і залученню інвестицій, як раз і була відсутність ЗУ «Про АТ». Нова редакція Закону – це ефективна складова протидії рейдерству, крок до посилення корпоративної безпеки бізнесу. Закон, окрім поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головною своєю перевагою позиціює правовий механізм захисту від найбільш поширеного за останніх десятиліття корпоративного піратства – рейдерства. Важливою нормою, що покликана захистити права міноритарних акціонерів, є положення про кумулятивне голосування при обранні складу керівних органів АТ. Положення про обов’язкову виплату дивідендів не нижче за встановлений законом відсоток від чистого прибутку є як плюсом, так і мінусом нового закону. З одного боку, врегульовано питання для акціонерів, але з іншого боку, наприклад, вкладення в акції компаній США і інших розвинених країн дають можливість працювати на коливаннях їх цін, а не чекати прибутки від дивідендів. В Україні ж акції служать засобом придбання контролю над підприємством. А надалі – для управління ним. Акціонерна структура в українських умовах – просто формальність. І найближчими роками навряд чи ситуація зміниться. Проте, з ухваленням нового ЗУ «Про АТ» робота зі створення сприятливих умов для залучення інвестицій не завершена. Потрібно через законодавство підсилити роботу фондового ринку, ринку цінних паперів, національної системи депозитаріїв і продовжити роботу над захистом прав інвесторів. З одного боку, ухвалення цього Закону для українських акціонерних товариств є кроком до цивілізованого ведення бізнесу і залучення інвестицій, а з іншого – знову витрата сил і часу для приведення статутних документів у відповідність із новим Законом, а для законодавця – випробування на міцність: коли і як будуть приведені відповідні нормативні акти у відповідність до ЗУ «Про АТ».