Матеріал підготувала Марина Семенова, адвокат, Адвокатське Бюро «ЮФ «Семенова і Партнери»
(м. Київ)
Виконання рішення суду будь-якої інстанції потрібно розглядати як важливу частину судового провадження. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Румунії), §§ 68 – 76), і рішення не може бути не виконано, бути позбавлено юридичної сили або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
Стаття 129-1 Конституції України гарантує, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Відповідно, обов’язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та в повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Виконання судового рішення у визначеному законом порядку забезпечує держава; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Основними процесуальними засобами забезпечення судом виконання судового рішення є:
1. Роз’яснення судового рішення;
2. Судовий контроль за виконанням судового рішення;
3. Заміна сторони виконавчого провадження;
4. Поновлення пропущеного з поважних причин строку пред’явлення виконавчого листа до виконання;
5. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання;
6. Зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках;
7. Застосування як преюдиційних обставин, установлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи.
У цій статті проаналізуємо деякі судові рішення щодо питань зміни способу й порядку виконання судових рішень у справах кримських вкладників Приватбанку.
У 2014 році Приватбанк без відповідного розпорядження вкладників, які відкривали рахунки у відділеннях Приватбанку в Криму та м. Севастополь, та без погодження з ними позбавив таких вкладників права безперешкодно користуватися своїми грошовими коштами, відмовився від виконання розпоряджень про перерахування й видачу відповідних сум із рахунків та проведення інших операцій за рахунками, заблокував доступ до рахунків. Доступ до вкладу також було заблоковано в системі «Приват24». Із того часу минуло 10 років. Приватбанк і надалі не виконує зобов’язання перед клієнтами, унаслідок чого останнім доводиться звертатися до суду. І якщо до останнього часу судові рішення хоч і не одразу виконували, на цей час виконання стало майже неможливим.
Зокрема, відповідно до пункту 12 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 р. № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати торгівлю валютними цінностями (включаючи операції за дорученням клієнтів), крім випадків, визначених цим пунктом. Водночас органи державної виконавчої служби, приватні виконавці не входять до переліку суб’єктів, яким дозволено ініціювати питання про здійснення банками заходів щодо купівлі іноземної валюти за дорученням державного/приватного виконавця. Крім цього, указаним особам заборонено здійснювати транскордонний переказ коштів з України.
Зазначене підтверджує й Міністерство юстиції та Національний банк України у своїх листах.
Таким чином, наразі в Україні не виконують рішення (навіть рішення ЄСПЛ), стягнення за якими визначено в іноземній валюті.
З огляду на викладене, зазначені обмеження фактично призвели до невиконання виконавчих документів, за якими суму стягнення визначено в іноземній валюті, та, як наслідок, до порушення прав і законних інтересів стягувачів у виконавчому провадженні, що своєю чергою порушує принцип обов’язковості виконання судових рішень, передбачений статтею 129 Конституції України та ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Зважаючи на те, що Приватбанк, маючи таку можливість, добровільно рішення судів не виконує, стягувачі почали звертатися до судів з вимогою про зміну способу виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника грошових коштів у національній валюті України.
До того ж під час розгляду таких справ деякі суди не завжди враховують правові висновки, які викладено в постановах Верховного Суду, та допускають вільне трактування нормативних актів на користь боржника.
Позиція Верховного Суду
Справа № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22)
Під час розгляду цієї справи суддя Верховного Суду Крат В. І. виклав окрему думку, у якій зазначено: «У частині п’ятій статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Тлумачення статті 4 ЦК України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином, можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена. На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості НБУ регулювати цивільні відносини. Тому акти НБУ не є актами цивільного законодавства і не можуть регулювати цивільні відносини» (Ухвала від 29.03.2023).
Справа № 824/85/21 (провадження № 61-13038ав22)
Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року за аналогічною справою зазначив таку позицію: «Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», прийнятою відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи уведено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ). Вказані обмеження, введені на час воєнного стану в Україні, позбавляють можливості конвертувати кошти та перерахувати їх стягувачу у валюті, визначеній рішенням суду. Оскільки виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року про стягнення коштів в іноземній валюті можливе лише в національній валюті за курсом на дату перерахування таких коштів стягувачу, приватний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду наклав арешт на кошти боржника у гривневому еквіваленті за курсом, визначеним НБУ на дату винесення постанови. Стягнення з боржника коштів у гривні є законним та відповідає вимогам закону».
Позиція деяких судів апеляційної інстанції
Справа № 199/317/20 (провадження № 22-ц/803/712/24)
У справі № 199/317/20 Дніпровський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Приватбанку, скасував ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив стягувачу в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду (постанова Дніпровського апеляційного суду від 23.01.2024 р.).
Змінюючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд указав на таке:
– матеріалами справи не доведено, а колегією суддів не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з огляду на це колегія суддів вважає, що виконання рішення суду можливо без зміни способу та порядку його виконання, а запропонований позивачем спосіб є фактично зміною рішення суду, що протирічить вимогам ст. 435 ЦПК України. Листи заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 26 вересня 2023 року № 126117/147800-31-23/20.1 та № 126116/147393-33-23/20.1, в яких прямо вказано, що «На даний час відсутня можливість виконання рішень, стягнення за якими визначено в іноземній валюті», не свідчить про наявність підстав для задоволення заяви;
– постановою правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» було призупинено роботу валютного ринку України, крім операцій продажу іноземної валюти клієнтам. Утім про жодні заборони чи обмеження на виконання судових рішень чи зміну способу виконання судових рішень у цій постанові не йдеться.
Справа № 175/4639/19 (провадження № 22-ц/803/9322/23)
У справі № 175/4639/19 Дніпровський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Приватбанку, скасував ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив стягувачу в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду (постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.02.2023 р.).
Змінюючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд указав на таке:
– під час визначення зобов’язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов’язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір та вид іноземної валюти, що підлягає стягненню відповідно до встановлених умов договору;
– неможливість наразі фактичного виконання судових рішень, на підставі яких суд вирішив стягнути з боржника грошові кошти на користь стягувача в іноземній валюті, зумовлена встановленням відповідних обмежень державою Україна.
ВИСНОВОК:
Під час розгляду вказаних справ суди апеляційної інстанції не взяли до уваги висновки Верховного Суду у справі № 759/20374/20; № 824/85/21 та не врахували таке:
1. Статтею 6 Конвенції визнано право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
2. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб’єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. У цьому випадку – це реальне виконання на користь позивача рішення суду, яке набрало чинності. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).
3. Держава не може не виконувати рішення, спираючись на недостатність бюджетних коштів або інших ресурсів (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), § 35; Amat-G Ltd and Mebaghishvili v. Georgia (Амат-Г Лімітед і Мебагішвілі проти Грузії).
4. Постанова НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 р. № 18 не встановлює жодних заборон чи обмежень на зміну способу виконання рішення суду.
5. Зміна валюти виконання судового рішення не змінює суть самого рішення та не змінює порядок його виконання, а змінює тільки спосіб виконання рішення.
У зв’язку з чим було винесено низку судових рішень, які унеможливлюють виконання судових рішень щодо стягнення з Приватбанку грошей, що є порушенням Конвенції з прав людини та підставою для звернення до ЄСПЛ.
Варто зазначити, що звертатися до ЄСПЛ стягувачам потрібно одразу після винесення рішення судом апеляційної інстанції, оскільки не може бути предметом перегляду в касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення (ухвали Верховного Суду від 03.07.2023 р. у справі № 204/6150/18 (провадження № 61-8678ск23); від 09.11.2023 р. у справі № 125/728/21 (провадження № 61-15159ск23); від 19.01.2024 р. у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-119ск24)).