Повномасштабне вторгнення рф в Україну та введення режиму воєнного стану змінило не лише звичайне життя, а й суттєвим чином вплинуло на судову практику. Сьогодні аналізуємо останню судову практику щодо податкових спорів.
1. Щодо підтвердження неможливості виконання податкових обов’язків під час воєнного стану
Відповідно до вимог Податкового кодексу України в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свої податкові обов’язки такий платник податків звільняється від передбаченої податковим законодавством відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану. Також платники податків, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня відновлення можливості, звільняються від відповідальності, за умови виконання ними податкових обов’язків протягом 60 календарних днів із першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язокподаткового агента та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. № 225.
У справі № 160/19575/22 Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги платника податків та сформував позицію стосовно доказів на підтвердження неможливості виконання своїх податкових обов’язків під час дії воєнного стану (постанова Верховного Суду від 04.10.2023 р. у справі № 160/19575/22).
Залишаючи без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2023 р. у справі № 160/19575/22, Верховний Суд указав таке:
– платник податків ні до контролюючого органу, ні до суду не надав доказів на підтвердження того, що за місцем, де сталися руйнування, провадилась будь-яка господарська діяльність, зберігались документи, необхідні для ведення господарської діяльності, зберігалась техніка та/або обладнання, необхідні для ведення діяльності, тощо;
– в акті про втрати (знищення чи зіпсуття) комп’ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій не конкретизовано, яке саме комп’ютерне обладнання та фінансово-господарська документація були знищені;
– платник податків не надав доказів на підтвердження того, що знищені авіаударом «комп’ютерне обладнання» та «фінансово-господарчу документацію» він використовував у господарській діяльності, що вони містили актуальну інформацію, необхідну для подання звітності за поточні періоди господарської діяльності, тощо;
– лист Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області та витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відкритих кримінальних проваджень не містять детального опису пошкоджень, і в них не вказано про те, кому ці приміщення належать;
– із наданих позивачем документів не встановлено втрату (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп’ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, унаслідок чого підприємство не може виконати обов’язки щодо своєчасного подання податкової звітності, сплати податків, виконання інших податкових обов’язків;
– платник податку не надав контролюючому органу документів, що підтверджують відсутність коштів на банківських рахунках.
Під час розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про те, що для звільнення платника від виконання податкових обов’язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов’язку повинні бути реальними та об’єктивними, а не формальними. Платник податків повинен надати вичерпний перелік документів, які підтверджують виникнення обставин, які унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов’язків.
2. Щодо визнання поважною причини пропуску строку звернення до адміністративного суду (постанова Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 620/397/23)
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, установленого цим Кодексом або іншими законами. У разі недотримання цього положення суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому необхідно зазначити, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 р. у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку, що причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об’єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними й допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.
Своєю чергою, поважною може бути визнано причину, яка має об’єктивний характер та з незалежних від сторони обставин унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Тож під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку через уведення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема:
– територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування;
– місце проживання (місцезнаходження) заявника;
– ведення на відповідній території бойових дій або розташування в безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об’єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу;
– тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку;
– наявність чи відсутність обставин, які об’єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку;
– поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Під час розгляду справи № 620/397/23 поважною причиною пропуску строку суд визнав те, що платник податку та його адвокат перебували в різних частинах України, що у зв’язку зі збройною агресією рф призвело до проблем комунікації та обміну інформацією.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу платника податків, скасував ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 р. і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3. Щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС (постанова Верховного Суду від 27.04.2023 р. у справі № 140/8127/22)
У справі платник податків вимагав забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження ДПС від 30.11.2022 р. № 21-р «Про виключення з реєстру» до набрання чинності рішенням суду. Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову платник податку обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення контролюючого органу має ознаки протиправності, а невжиття судом заходів щодо зупинення дії оскаржуваного розпорядження зумовить негативні наслідки для платника податку у вигляді неможливості здійснювати виробництво продукції хімічного та технічного призначення (біоетанолу та похідного виробу розчинника універсального органічного BioNOL), що є основним видом діяльності Позивача, а отже неможливість виконання господарських угод щодо поставки зазначеної продукції, сплати кредиту, виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 р., залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 р., заяву про забезпечення позову задоволено.
Під час розгляду касаційної скарги контролюючого органу Верховний Суд зробив правовий висновок, згідно з яким положення воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають здійснення безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває збереження функціонування виробничих потужностей та збереження суб’єктів економічної системи. У зв’язку з чим постановив залишити судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.
Таким чином, під час укладення договорів сторони повинні враховувати не лише зміст договірних зобов’язань, а й дотримуватися строків їх виконання, зокрема й терміну/строку дії договору, оскільки після спливу вказаного періоду та за відсутності вжиття заходів щодо їх припинення (за потреби та залежно від наявних обставин) такі зобов’язання повинні підлягати безумовному виконанню, у тому числі в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
ВИСНОВОК:
Аналіз судової практики в податкових спорах за 2023 рік дає змогу зробити висновок, що під час розгляду спорів, які виникли після 24.02.2022, суди здебільшого враховують те, що платники податків вимушені працювати в надзвичайно складних умовах та зважати на наявність правового режиму воєнного стану. Крім того, позитивним є те, що суди, розглядаючи податкові спори, усе частіше почали враховувати позицію ЄСПЧ стосовно статті 6 § 1 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, зокрема щодо обмеження права на доступ до суду.