Ні Закон «Про господарські товариства», ні інші нормативно-правові акти не містять чіткої регламентації процедури виходу з ТОВ та правових наслідків такої дії. Невизначеність законодавства породжує невизначеність судової практики. Так, на думку ВСУ, що викладено у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку. У п. 3.5. Рекомендацій Вищого Господарського Суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» № 04-5/14 від 28.12.2007 міститься дещо інша точка зору: учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення — з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
Вважаю, що і та і інша точка зору є суперечливими. Частиною 1 ст. 148 ЦК України момент виходу учасника з ТОВ визначено таким чином: «учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом». Згідно буквального змісту цієї норми права, вихід (незалежно від того, чи розглянуто це питання на загальних зборах) відбувається через три місяці, починаючи з моменту подання повідомлення, якщо Статут не містить інший термін. На мою думку, посилання на те, що від моменту подання заяви про вихід до самого виходу повинен пройти певний строк має певний сенс. За цей період товариство зможе провести збори, метою яких повинно бути вирішення питань, пов’язаних із розрахунками з учасником, що виходить, та внесенням змін до статутних документів, що важливо для Товариство. Однак за цей самий період може відбутися штучне зменшення активів ТОВ, що погано для учасника, що виходить. Не врегульовано на законодавчому рівні й питання про обов’язковість нотаріального посвідчення заяви про вихід та заяви про відкликання цієї заяви (для фізичної особи), що породжує для товариства проблеми з реєстрацією змін складу учасників.
Для того, щоб уникнути спірних ситуацій, а також відгородити учасника, що виходить, від несприятливих наслідків у вигляді штучного зменшення активів, необхідно визначити Статутом порядок виходу; строки виходу (момент виходу); порядок оформлення та подання заяви про вихід; правові наслідки виходу як для учасника, що виходить, так і для учасників, що залишаються, та самого товариства; порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з ТОВ; порядок і строки їх виплати; а також вказати, що розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства.
