Стаття присвячена комплексному дослідженню загальної правової природи договору в сфері туристичних послуг, заснованому на новому законодавстві, яке регулює туристичну галузь. Узагальнені дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних науковців та зроблено власний висновок щодо класифікації основних чинників, які характеризують різновиди договорів, що супроводжують надання туристичних та супутніх послуг. Визначені загальна правова природа договору та істотні ознаки договору про надання туристичних та супутніх послуг.
Ключові слова: договори про надання послуг, спрямованість, загальна правова природа, суб’єктний склад, істотні ознаки, надання туристичних і супутніх послуг, споживачі.
Розвиток туризму в Україні зумовлюється рядом чинників, серед яких основним є формування сучасної нормативно-правової бази, що здатна забезпечити ефективне регулювання туристичної діяльності. Разом із чинним законодавством, договір про надання туристичних та супутніх послуг є найважливішим засобом, що регулює взаємовідносини, що виникають у сфері туризму.
Великий внесок у розробку проблем правового регулювання договірних відносин із надання послуг зробили О. П. Ду- рович [1], М. І. Брагінський, В. В. Ві- трянський [2], О. А. Беляневич [3], О. М. Вінник [4], В. С. Щербина [5], О. В. Дзера [6] та ін.
Разом із тим у науковій юридичній літературі практично відсутні монографічні роботи з комплексного дослідження правової природи договірних відносин, що виникають у сфері надання туристичних і супутніх послуг, заснованих на новому законодавстві, яке регулює специфіку туристичної діяльності. Це обумовлює необхідність більш детального вивчення таких відносин з метою подальшого використання в розробці рекомендацій з удосконалення законодавства і практики його застосування у сфері регулювання відносин з надання туристичних послуг.
Виробництво і споживання туристичних послуг ґрунтується на відповідних договорах із зобов’язаннями, що випливають з них. Таким чином, визначення правової природи договірних відносин, що виникають у сфері надання туристичних і супутніх послуг, має велике значення.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) послуги є самостійним об’єктом цивільних прав, проте ні ЦК України, ні Господарський кодекс України (далі — ГК України) не містять визначення даного поняття. У юридичній літературі ведеться полеміка з приводу поняття послуг і їх класифікації, проте єдиного поняття терміна «послуга», що розкриває суть послуги, і що відмежовує її від інших правових явищ, не сформовано. Так, у роботі Л. В. Санникової послугами визнаються дії послугодавця із збереження або зміни стану неречових благ (майнових прав, інформації, нематеріальних благ), що здійснюються ним на користь послугоотри- мувача. Під результатом послуг розуміється досягнуте в процесі надання послуг таке збереження або зміна неречового блага, яке передбачене законом, іншим правовим актом, договором, звичаєм ділового обороту або випливає з суті послуг, що надаються. Досягнення результату гарантується послугодавцем, якщо інше не встановлене законом, договором, звичаєм ділового обороту або не випливає з суті послуг, що надаються [7].
О. С. Иоффе указував на те, що в договорі послуг йдеться про діяльність таких видів, які не отримують або не обов’язково повинні отримати втілення в матеріалізованому, а тим більше в упредметненому результаті [8]. А. П. Сергєєв, Ю. К. Толстой визначають послуги як дії виконавця (послугодавця), результат яких не має упредметненого виразу і не може бути гарантований, здійснювані на користь замовника (послугодавця), зобов’язаного оплатити надані послуги [9]; на їх думку під послугами розуміються ті дії, які або взагалі не завершуються яким-небудь певним результатом, а містять корисний ефект у самих собі, або мають такий результат, який не утілюється в упредметненій формі [10], що, на наш погляд, більш повно відображає суть послуг, що надаються у сфері туризму, хоча це не завжди повно характеризує договір надання зазначених послуг.
Оскільки Законом України «Про туризм» від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР, (далі — Закон № 324/95-ВР) договори господарювання, що укладаються суб’єктами у сфері туризму, розглядаються як різновид договорів про надання послуг, необхідно звернути увагу на регулювання договорів про надання послуг у чинному ЦК Україні. Згідно зі ст. 901 ЦК Україні за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За договором про надання туристичних і супутніх послуг одна сторона — виконавець зобов’язується надати іншій стороні — замовнику певну послугу або комплекс послуг, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу.
В основі поділу договорів узагалі і договорів про надання послуг у сфері туризму зокрема можуть лежати різні критерії, що обираються залежно від переслідуваних цілей. Поділ договорів на окремі види має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Він дозволяє учасникам правовідносин достатньо легко виявляти і використовувати в своїй діяльності найбільш істотні властивості договорів, удаватися на практиці до такого договору, який найбільшою мірою відповідає їх потребам [11].
В юридичній літературі зустрічаються різні точки зору на класифікацію договорів про надання послуг у сфері туризму. Так К. С. Свиридов указує, що договори у сфері туристичної діяльності можна розділити на три групи: договори, що укладаються між туроператором (турагентом) і туристом; договори, що укладаються між туроператором і турагентом; договори, що укладаються між туроператором і його партнерами — безпосередніми виконавцями окремих послуг [12].
Н. О. Ган дає більш узагальнену класифікацію вказаних договорів і залежно від мети укладання розділяє їх на: договори, спрямовані на надання туристичних послуг і договори, що носять посередницький характер; та зазначає, що до першої групи договорів належать договори, що укладаються між туроператором і конкретними виконавцями туристичних послуг, а також договори, що укладаються між турфірмою і туристом (іншим замовником турпродукта), а до другої групи — договори, що укладаються між туроператором і турагентом [13].
На наш погляд, позиція обох авторів не повною мірою відображає договірні відносини, що виникають у сфері надання туристичних і супутніх послуг.
Фактично для здійснення своєї діяльності із надання туристичних послуг суб’єкти господарювання, що займаються наданням туристичних послуг, вступають у різні договірні відносини: з туроператорами (турагентами), виробниками і виконавцями туристичних і супутніх послуг, споживачами туристичних послуг.
Сторонами договору із надання послуг, за загальними правилами, є виконавець і замовник. Виконавцем у договорі про надання туристичних і супутніх послуг може бути суб’єкт господарювання, зазначений в ст. 55 ГК України, що відповідає вимогам ст. 5 Закону № 324/95-ВР. Замовником може виступати юридична або фізична особа, що не є безпосереднім споживачем послуги, або фізична особа, що безпосередньо використовує послуги, що надаються виконавцем.
Таким чином, залежно від спрямованості договору про надання туристичних і супутніх послуг, він може бути спрямований:
а) на організацію розповсюдження та надання послуги споживачу;
б) на кінцеве отримання послуги.
Спільне в названих групах договорів є
те, що всі договорі про надання туристичних і супутніх послуг спрямовані на задоволення потреб споживача цих послуг прямо або опосередковано.
За способом надання оферти і визначенням змісту договори на надання туристичних і супутніх послуг розділяються на договори приєднання (наприклад договір на готельне обслуговування), і договори, зміст яких сторони визначають під час їх укладення (наприклад індивідуальні тури). Залежно від специфіки суб’єктного складу договори приєднання можуть бути публічними.
Вважаємо, що основоположним у загальній класифікації договорів у сфері туризму є саме спрямованість договору.
На підставі вищевикладеного договори у сфері туристичної діяльності, можна умовно розділити на наступні групи.
I. Договори без участі споживачів— фізичних осіб:
а) господарські договори, що укладаються між суб’єктами господарювання, які займаються наданням туристичних і супутніх послуг. Такі договори можливо характеризувати як двосторонні договори професійних суб’єктів з надання туристичних послуг;
б) договори, що укладаються між суб’єктами господарювання, які займаються наданням туристичних і супутніх послуг, і особою, що не є безпосереднім споживачем послуг, але на підставі законодавства або договорів діє в інтересах споживачів—фізичних осіб. Такі договори завжди є договорами на користь третіх осіб.
II. Договори, що укладаються між суб’єктами господарювання, які займаються наданням туристичних і супутніх послуг, і споживачем.
До двосторонніх договорів належать договори, що укладаються між туроператором і турагентом (агентський договір), а також договори, що укладаються туроператором, турагентом, з іншими суб’єктами господарювання, виконавцями окремих туристичних і супутніх послуг (транспортне, екскурсійне, готельне обслуговування та ін.). Сторонами таких договорів можуть виступати тільки суб’єкти господарювання, таким чином, зв’язки між ними опосередковуються за допомогою господарських договорів, які регулюються ГК та ЦК Україні. Вказані договори за своєю правовою природою є консенсуаль- ними, відплатними, взаємними договорами, що укладаються на користь учасника. У ряді випадків такі договори є договорами приєднання.
До договорів на користь третіх осіб належать договори господарювання, що укладаються суб’єктами з особою, яка не є безпосереднім споживачем послуги.
Виконавцем у таких договорах виступає суб’єкт господарської діяльності, замовником виступає суб’єкт господарської діяльності, який укладає договір на користь безпосереднього споживача послуги, яким є фізична особа. Разом із тим, відносини в таких договорах врегульовані поряд із загальними нормами ЦК і ГК, нормами Закону № 324/95-ВР, а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ (далі — Закон № 1023-ХІІ).
За своєю правовою природою такий договір є консенсуальним, взаємним, відплатним договором, що укладається на користь третьої особи. Вказаний договір може укладатися як на підставі вироблених суб’єктом господарювання умов в стандартних формах так і за індивідуальним замовленням другої сторони, що самостійно визначає маршрут подорожі і перелік відповідних послуг (перевезення, харчування, розміщення, екскурсійне обслуговування тощо). Спосіб формування послуги має істотне значення для визначення характеру договору господарювання, що укладається суб’єктом із замовником. Так, при формуванні індивідуального замовлення, договір за своєю природою є консенсуальним, відплатним, взаємним, таким, що укладається на користь третьої особи. В тому випадку, якщо послуга (комплекс послуг) формується суб’єктом господарювання самостійно як стандартна усталена послуга, такий договір за своєю правовою природою буде консенсуальним, відплатним, взаємним, публічним договором приєднання, що укладається на користь третьої особи.
До другої групи належать договори, що укладаються безпосередньо із споживачем. Виконавцем у таких договорах виступає суб’єкт господарської діяльності, замовником — фізична особа. Відносини в таких договорах врегульовані загальними нормами ЦК, нормами Закону № 324/95-ВР, а також Закону № 1023-ХІІ.
Такий договір є консенсуальним, взаємним, відплатним договором, що укладається на користь учасника. А також, залежно від способу формування послуги виконавцем, може бути публічним та/ або договором приєднання.
Таким чином, загальним для всіх договорів, що укладаються у сфері туристичної діяльності, є те, що всі вони, незалежно від суб’єктного складу, порядку укладення і змісту договору вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов’язання щодо до іншої сторони.
Виходячи із зазначеного, можна визначити загальну правову природу договору про надання туристичних і супутніх послуг.
Цей договір є консенсуальним, відплатним, взаємним.
Індивідуальні характеристики договору про надання туристичних і супутніх послуг можуть бути визначені залежно від:
1) суб’єктного складу сторін — двосторонні договори;
2) спрямованості — договори, спрямовані на організацію розповсюдження та надання послуги або на кінцеве отримання послуги;
3) способу укладення договору і суб’єктного складу — договір, зміст якого сторони визначають самостійно, або договір приєднання та/або публічний.
Оскільки на таку ознаку договору про надання туристичних та супутніх послуг, як публічність, впливає суб’єктний склад, у таких договірних правовідносинах існує нерівність сторін, що вимагає захисту більш слабкої сторони договору, якою є споживач, шляхом державного регулювання таких відносин з метою встановлення додаткових правових гарантій для більш слабкої сторони.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що істотними ознаками договору про надання туристичних і супутніх послуг є:
1) особливий суб’єктний склад (виконавцем є суб’єкт господарської діяльності, що надає туристичні або супутні послуги, замовником — суб’єкт господарювання, що вступає в договірні відносини з метою задоволення своїх господарських потреб, або фізична особа з метою задоволення особистих потреб);
2) можливість відступу від принципу рівності сторін;
3) обмеження договірної свободи з метою захисту прав та інтересів споживачів послуг;
4) спрямованість на забезпечення потреб споживачів туристичних та супутніх послуг.
Результати цього дослідження можуть бути використані під час подальшого дослідження специфіки різновидів договорів у сфері туризму, визначенні істотних умов названих договорів та наслідків впливу господарсько-правового регулювання туристичної діяльності на зміст договорів.
ПРИМІТКИ
1. Организация туризма : учеб. пособ. / А. П. Дурович, Г. А. Бондаренко, Т. М. Сергеева [и др.] ; под общ. ред. А. П. Дуровича. — 3-е изд., стереотип. — Мн. : Новое знание, 2006. — С. 295—332.
2. Брагинский М. И. Договорное право. Книга 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг [Електронний ресурс] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. — М. : Статут, 2007.
3. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні асекти) / О. А. Беля- невич. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — С. 61—66.
4. Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. / О. М. Вінник. — 2-ге вид., перероб. і до- пов. — К. : Правова єдність, 2009. — С. 276—295, 520—530.
5. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. — 4-те вид., перероб. і допов. — К. : Юрінком Інтер, 2009. — С. 292—310, 432—437.
6. Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера,
Н. С. Кузнецова [та ін.] ; ра заг. ред. О. В. Дзери. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — С. 321—365.
7. Санникова Л. В. Услуги в гражданском праве России [Електронний ресурс] / Л. В. Санни- кова ; Рос. акад. наук ; Инт-т гос-ва и права. — М. : Волтерс Клувер, 2006. — С. 137. — Режим доступу : http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1999_page_11.html — Перевірено 21.03.2010.
8. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. — М. : Юрид. лит., 1975. — С. 488.
9. Гражданское право : учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М. : Проспект, 1999. — Т. 2. — С. 543.
10. Гражданское право : учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М. : Проспект, 1999. — Т. 1. — С. 239.
11. Там само. — С. 491.
12. Свиридов К. С. Правовое регулирование деятельности по оказанию туристических услуг : дис. … канд. юрид. наук [Електронний ресурс] / К. С. Свиридов. — СПб., 2003. — С. 78. — Режим доступу : http://www.zipsites.ru/slovari_enc/dissertacii_referaty/sviridov_pravovoe_ regulirovanie_tur_uslug/ — Перевірено 18.03.2010.
13. Ган Н. А. Правовое регулирование деятельности по оказанию туристических услуг в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук [Електронний ресурс] / Н. А. Ган. — М., 2008. — С. 16. — Режим доступу : http://www.law.edu.ru/ book/book.asp?bookID=1284082 — Перевірено 18.03.2010.
Семенова Марина. Правовая природа договорных отношений, возникающих в сфере предоставления туристических и сопутствующих услуг.
Статья посвящена комплексному исследованию общей правовой природы договора в сфере предоставления туристических услуг, основанного на новом законодательстве, регулирующем туристическую отрасль. Обобщены исследования ведущих отечественных и зарубежных ученых и сделан собственный вывод относительно классификации основных факторов, характеризующих разновидности договоров, которые сопровождают предоставление туристических и сопутствующих услуг. Определены общая правовая природа договора и существенные признаки договора о предоставлении туристических и сопутствующих услуг.
Ключевые слова: договоры о предоставлении услуг, направленность, общая правовая природа, субъектный состав, существенные признаки, предоставление туристических и сопутствующих услуг, потребители.
Semenova Maryna. Legal nature of contractual relations, arising up in the field of grant of tourist and concomitant services.
The article dedicated to analysising of a general legal nature of the contract in tourist services. It is based on new legislation which regulates tourism. The article consolidated the studies of leading domestic and foreign scientists and containes the conclusions about the classification of the main factors which characterize the types of agreements that accompany the provision of travel and related services. Also it is underling the general legal nature of the essential features of agreement and contract for travel and related services.
Key words: the provision of services, orientation, general legal nature, subjective structure, essential features, tourism and related services, consumers.