29 січня 2009 р. Президентом Асоціації правників України (АПУ) Сергієм Конновим був офіційно представлений новий законопроект «Про адвокатуру».
На мій погляд, представлений законопроект є найвдалішим з усіх раніше запропонованих. Одним з найважливіших позитивних моментів є те, що в проекті вперше представлені положення, що захищають права та інтереси тих, кого насамперед має захищати Закон України «Про адвокатуру», — осіб, які потребують надання кваліфікованої юридичної допомоги. Розділ Ш законопроекту регулює відносини, пов’язані з укладанням, зміною, розірванням договорів про надання правової допомоги, передачею справ клієнта іншому адвокату, у тому разі, якщо адвокат, який провадить адвокатську діяльність індивідуально, буде не в змозі здійснювати таку діяльність з будь-яких підстав, а також у законопроекті визначеніпідстави і порядок відшкодування шкоди, заподіяної клієнту під час надання правової допомоги.
Вельми важливим, на мій погляд, є те, що юристи, які є співробітниками підприємств, установ, організацій усіх форм власності, зможуть представляти інтереси таких осіб без набуття статусу адвоката, що дозволить забезпечити їх безперебійну роботу, а у разі потреби звернутися до адвоката або в адвокатське об’єднання.
Крім того, положення законопроекту, представленого АПУ, максимально повно відображають інтереси адвокатів, правників, які мають приватну практику, представників юридичних фірм, які нині становлять ринок юридичних послуг.
Запропонований законопроектом перелік організаційно-правових форм адвокатської діяльності, незважаючи на те, що не містить такого поняття, як «приватне підприємство», дозволяє провести уніфікацію юридичної професії з найменшими втратами для вже існуючих юридичних фірм і надає особам, які мають на меті займатися адвокатською діяльністю, можливість
вибору найбільш зручної для них організаційно-правової форми.
Запропоновані проектом порядок та умови складання кваліфікаційних іспитів і проходження стажування, а також визначення повноважень стажистів і помічників адвокатів, дозволяє уникнути появи на ринку юридичних послуг осіб, які не володіють достатніми практичними знаннями, потрібними для надання кваліфікованої юридичної допомоги.
Прикінцеві та перехідні положення законопроекту дозволяють юристам, які протягом останніх трьох років обіймають посади юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу та інші посади на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, основним видом діяльності яких є надання послуг у сфері права (юридичних послуг) або які систематично надають послуги в галузі права я к фізичні особини — суб’єкти підприємницької діяльності, отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю без складання кваліфікаційних іспитів і проходження стажування. Таке положення дозволить не допустити ситуації, за якої юридичні фірми, у яких жоден із співробітників не є адвокатом, але є висококваліфікованим фахівцем в галузі права, будуть позбавлені можливості провадити своєї діяльності, а клієнти таких фірм залишаться без належної правової допомоги.
На мою думку, в процесі застосування нового Закону «Про адвокатуру» може виникнути низка питань, що вимагають внесення змін до Закону, але на сьогодні ухвалення закону в редакції, запропонованій АПУ, є необхідним кроком для подальшого розвитку ринку юридичних послуг.